Просимо вибачення за тимчасові незручності
Встановлення відеоспостереження

«Мені би вже дожити»: про незрячого і безпомічного дідуся із Зеленева забули односельці та родичі (ФОТО)

Високе чоло – у подряпинах. Довге сиве волосся спадає на очі. Буковинець дід Василь із Зеленева на Кіцманщині ледве рухається і час від часу падає на коліна. За зиму він майже осліп, а хвора нога підгинається від постійного болю.

73-річний Василь Ставчанський живе в Зеленеві на Кіцманщині. Дерев’яні ворота, до яких давно не прикладалися молотком і цвяхами, схилилися на бік. Василя зустрічаю біля воріт. Він нахилився до трави. В одній руці тримає серп, а іншою тримається за стеблинки.

– Що ж він робить, адже сліпий? – промайнуло в голові.

Василь підняв голову, відчувши когось неподалік.

– Примружившись та уважно дивлячись, наче кудись удалечінь, запитує: “Дівко, ти звідкіля? Невже прийшла до цього старого діда?”.

Далі посміхається й пропонує зайти на обійстя. Йде, однією рукою тримаючись за паркан. В іншій тримає серп.

– А нащо вам той серп? – запитую.

– То я так прокошую стежку до дому, – відповідає дідусь. – Може, хтось згадає за мене, зайде в гості.

Василь живе в батьківській хаті. Фасад будинку колись білили вапном. Зараз він посірів. Заходимо в хату. Підлоги немає. Ходити треба по землі. Стеля дерев’яна. У кімнаті два ліжка й стіл. На величезній глиняній печі – чимало дідусевого одягу, який лежить величезною купою аж до стелі. На шпаргаті – невеличка каструлька. Біля печі – кілька полінець.

Василь пропонує присісти. Сам, тримаючись за стіни, сідає навпроти.

– То ви собі готуєте їсти на шпаргаті? – запитую.

– Так, ще можу щось собі зварити. Їм тісто (макарони, – авт.), пряники, барабулі, – розповідає Василь. – Основна моя проблема в тому, що не можу піти й купити собі продукти. До мене також ніхто не приходить. Нещодавно приїхала сусідка з Італії. То вона мене трохи тепер підтримує – то на базар сходить, то їсти принесе. Як поїде, не знаю, що робитиму.


– Взимку холодно. Та я не жаліюся. У саду рубаю дерева. Із того маю дрова, – каже Василь. – Цієї зими мені було скрутно. Дуже боліла нога. Болить і досі. Та взимку вона набрякла. Мастив вершковим маслом, чаєм із ромашки, всім, що мав у хаті. Попустило…

Джерело: http://molbuk.ua/

Автомийка