Просимо вибачення за тимчасові незручності
Встановлення відеоспостереження

Ульяну Корніцьку із села Шишківці Кіцманського району захопив скрапбукінг

Останнім часом сучасна молодь не знає куди подіти свою творчу фантазію і тягу до створення рукотворних див, тому й з’являються на світ нові й цікаві речі для душі, породжені різними видами мистецтва. Одне з них – скрапбукінг. Пише “Погляд“.

– Цей вид сучасного хенд-мейду започатковано завдяки людям, які мали дуже багато сімейних фотографій, бо чимало подорожували і під час мандрівок у них назбиралося безліч світлин, листівок і усіляких дрібничок, які хотілося зберегти. І для того щоб це було красиво, зручно та практично, створювали спеціальні об’ємні альбоми, в які вклеювали «спогади». Сьогодні за таким принципом виготовляють не лише альбоми, але й листівки, запрошення, конверти, бокси для дисків із весільними фотографіями, скриньки «Мамині і татові скарби» (у них зберігають пасмо волосся дитини, молочний зуб, перший одяг і взуття тощо), – розповідає «Погляду» майстриня зі скрапбукінгу Ульяна Корніцька.

– Ульяно, а з чого розпочалося Ваше нинішнє захоплення?

– Я навчалася на дизайнера ландшафту і у нас був такий предмет – «Оранжування квітів». На цих лекціях ми створювали різні квіткові композиції, вивчали символіку квітів. Та одного разу наша викладачка, яка займається скрапбукінгом, принесла на пару необхідні матеріали, щоб ми спробували зробити листівочки. Мені це сподобалось. Однак часу на це катастрофічно бракувало, адже на носі була дипломна робота (усміхається, – авт.). Потім я поїхала до Києва вступати на магістратуру. Коли склала вступні екзамени і чекала на результати, вирішила прогулятися столицею. Побачила магазин із матеріалами для скрапбукінгу. Зайшла туди подивитися і згадала усе, що було на парах. Довго не роздумуючи, зняла з карточки останню стипендію і зо сімсот гривень виклала за матеріали та інструменти. Приїхавши додому, одразу взялася радо експериментувати з покупками.

«Ця справа стала частинкою мого життя…»

– І скільки років минуло з того доленосного дня?

– Приблизно два роки займаюся скрапбукінгом. Я в цій справі початківець, але вона вже стала частинкою мого життя…

 

– А як щодо основного фаху – дизайнера ландшафту?

– У майбутньому планую йти на роботу дизайнером, але й рукоділля не хочу закидати, тому що це є моїм хобі. Якби я не навчалася на дизайнера ландшафту, то, можливо, я би так і не дізналась про скрапбукінг.

– Що було головним стимулом для занять цією творчістю?

– Коли почала виготовляти свої перші листівки, дарувала їх рідним. І було надзвичайно приємно бачити в їхніх очах щиру радість і непідробне захоплення. Це мені нагадало, як в дитинстві на трудовому навчанні зробила якісь саморобні листівочки, принесла мамі і бабусі, а вони неймовірно тішилися з того. І ось коли ти вже доросла, розумієш, що навіть дрібнички, які ти зробила своїми руками, вклавши туди частинку своєї душі та серця, приносять людям радість. Від усвідомлення цього щоразу хочеться чимраз більше творити якісно і красиво.

«Надихає підтримка рідних та мого чоловіка»

– Якою вийшла Ваша перша робота, була вдалою?

– Коли я її зробила, вона мені здавалась найпрекраснішою на світі, це ж перша моя робота (усміхається, – авт.). Але з часом зрозуміла, що можу більше і краще. Мене дуже надихають роботи моєї викладачки, тож охоче переглядаю її сторінки в соціальних мережах, де вона демонструє свої творчі доробки. Після перегляду тих робіт мені ще більше хочеться створювати щось гарне. Також неабияк надихає підтримка рідних та мого люблячого чоловіка. Вони мене дуже заохочують до цієї діяльності, часто навіть дарують якісь дрібнички для скрапбукінгу.

– Доводиться спершу робити ескізи для своїх виробів, чи остаточні ідеї з’являються вже у процесі роботи?

– По-різному трапляється. Інколи одразу при замовленні виникає ідея для роботи, а буває, що треба трохи почекати, пошукати натхнення.

– Зазвичай скільки часу забирає виготовлення однієї речі?

– Усе залежить від складності роботи, чи є в наявності необхідні матеріали. А інколи з’являється так багато емоцій і натхнення зробити щось цікаве, що ти несподівано прискорюєшся. Якось мене попросили зробити скриньку «Мамині і татові скарби», я дуже тим захопилась і навіть гадки не мала, що таку роботу, за яку взялася вперше, зможу виконати за 4-5 годин.

– Хто найчастіше робить замовлення?

– Дуже часто співпрацюю з молодими матусями. Одна з них замовила мені створити дитячий альбом для двох донечок. Думок та ідей щодо цієї роботи безліч. Але найважливіше те, що мама цих дівчаток дозволила втілювати все, що я захочу, і це дуже надихає.

– Буває таке, що складно розлучитися зі своїми витворами?

– Ні, тому що під час створення робіт я постійно думаю про людей, які в мене їх замовили, про їхніх діток. У процесі виготовлення у мене з’являється стільки ніжності та любові до тієї дитини, що вже просто хочеться хутчіш віддати ту роботу, подарувати свої відчуття і найголовніше – побачити її враження. Зазвичай це дуже позитивні емоції, які не дозволяють зупинятися на досягнутому.

– Плануєте у майбутньому відкрити магазин зі своїми роботами?

– Хочеться, але не знаю як це втілити у життя, бо навіть тепер надходить дуже багато замовлень і не завжди виходить їх швидко виконати, та я дуже стараюся. Сподіваюся, що в майбутньому у мене вийде відкрити магазин своєї мрії (усміхається, – авт.). Та найбільше зараз мрію про те, щоб у Чернівцях з’явилось чимало магазинів із матеріалами для скрапбукінгу, щоб можна було прийти і ліпше їх роздивитися. Адже дуже важко замовляти через інтернет-магазини, бо купуєш, наче кота в мішку. А коли ти наживо бачиш матеріали, навіть можеш їх потримати в руках, то одразу з’являються креативні ідеї і вже знаєш, що з того вийде.

– У Вас є улюблена тематика для скрапбукінгу?

– Дуже люблю виготовляти щось для діток, бо є з чого вибрати, а з листівками для чоловіків вже не так пофантазуєш, ніжних аксесуарів туди не додаси, тут потрібне щось чітке і строге.

– Чи важко самому навчитися скрапбукінгу?

– Якщо дуже хочеться, то не важко. Просто з самого початку потрібне терпіння і не боятися дивитися чужі роботи, навіть пробувати їх повторити. Адже у процесі створення все одно захочеться додати щось своє і робота вже не вийде ідентичною.

«У цій справі немає критерій та чітких меж»

– Що порадите людям, які тільки-но почали займатися цією справою?

– Раджу фантазувати, тому що в цій справі немає критерій та чітких меж. Людина, яка хоче цим займатися, це творча особистість, бо будь-яка інша, яка ніколи не мала до цього цікавості і яка цього не любить, не буде цим займатися. До прикладу, в мене є подруга, яка часто до мене приходить і каже: «Я в тебе тут подивлюся… От що в тебе тут? А що тут? Я нічого не буду робити. Мені подобається цим бавитись, переглядати ці матеріали, інструменти, але над цим сидіти і це робити не змогла би, бо в мене немає до того терпіння».

Автор: Богдана РИХЛО

Автомийка